Не дай, Боже, встати
І побачить, що зробили
Свої ж супостати.
Як грабують твою Неньку -
Нашу Україну.
Ніби хочуть з неї склепать
Справжнюю руїну.
Як народ живе у злиднях
І як він бідує,
Та ніхто теє небачить
Ніхто і не чує.
Кажеш: «Самі обирали –
Президента, Раду.
Обирали та не знали,
Що чекаєм зраду.
Перший зрадив,
Бо віддав- зброю в чужі руки,
А «кравчучки» всім роздав,
Щоб не мали скуки.
Він колгоспи розпустив,
Флот державний знищив,
І між крапельками бігав,
Коли дощ періщив.
Другий теж народ свій зрадив
Розігнав по світу,
Хоча більшість із них мала
Престижну освіту.
І Гонгадзе, теж він знищив
Давши ту вказівку,
Яку спритний Мельниченко
Записав на плівку.
Відбив Кучма острів Тузлу,
Про це мусиш знати,
Який «брати наші старші»
Прагнули відтяти.
Розповів тобі, Тарасе,
Які в нас обранці,
Не гетьмани вони зовсім,
А просто засранці.
Довго б люди ще терпіли
Та весь світ дізнався,
Як махлює «підрахуй»,
Тут терпець урвався.
І народ з колін підвівся
Заповіт згадали,
І в Києві, на Майдані
Мільйони встали.
Світ дізнався про Майдан,
Й влада мусить знати,
Що багато нас тут є
Нас не подолати!
І лунало над Майданом,
Що й в Донецьку чули:
«Ми – не бидло, ми – не козли,
Ми – України доньки й сини.»
Довели ми януковцям,
Що народ не бидло,
І обрали керманича –
Травленого видно.
Обіцяв той президент,
Що бандитам – тюрми.
Перший крок: універсал –
Бандюкам ноктюрни.
Обіцяв так президент,
На Майдані клявся,
І корупцію всю знищить,
Дать роботу мався.
Україну і Майдан
Він зганьбив і зрадив
Величезне довір’я
Народне він втратив.
Бо з бандитами грався
В якусь демократію,
Обдурив він народ,
А підтримав лиш братію.
Отака тобі, Вітюню,
Дяка від народу,
Більш не дав тобі народ
На правління згоду.
Розбрат, бійки,
Кульки в Раді,
І Мороза зневажали,
Як Іуду в зраді.
І народ його не вибрав
До нової Ради.
Не пробачили йому
Підленької зради.
Були й газові проблеми
Була навіть «ширка»,
А в бюджеті України
Величезна дірка.
Та настав час обирати
Четверту особу,
Що візьме відповідальність
І керування спробу.
Знову були фальшування,
Були «каруселі».
Попередження про Хама
Теж були веселі.
Чому Боже не даєш
Справжнього Гетьмана?
Це ж не примха для Вкраїни,
А велика рана.
Та все ж зек прийшов до влади
Чхає на закони,
І його благословили
Московські ікони.
Тільки став він президентом
До Москви подався,
Захищати історію
«Братню» обіцявся.
«Історію – ти назвав –
Поемою вільного народу».
Перепишуть ту «поему»
Не спитавши згоди.
А історію свою
Ми мусимо знати
І героїв України
Треба шанувати.
«Языку» він обіцяв
Дать державну «ксіву»,
Але в тебе на могилі
Все ж злякався гніву.
І студенти, і вся молодь
Мову захищає,
А міністра Табачника
Зняти вимагає.
Отаке тобі, Тарасе,
На цій Україні.
Спи, Тарасе, спи земляче,
Бо не час ще нині.
Розповів тобі, Тарасе,
України сину,
Щоб ти знав про нашу Неньку
Рідну Україну.
Знай, Тарасе, не забули
Твої заповіти.
Захистимо Неньку нашу
Бо ми – її діти.
«…І оживе добра слава, слава України…»
21.03.2010
Немає коментарів:
Дописати коментар