неділя, 21 листопада 2010 р.

До ста днів окупації (відео)

Не всі наші земляки
Інтернет ще мають,
Що творить "наш" президент
Багато і не знають.

Тому хочу розповісти,
Кому це цікаво,

Поки ще не відібрали
В мене таке право.



 













А події відбувались
Не в фільмах про жахи.
Їх ніхто не передбачив
Навіть ті монахи,

Які Вітю лікували
Від яєць та стресу.
Лиш про ногу повідомив
Вітьок нашу пресу.

І що воно за гарант,
Що яєць боїться?
І свідомість може втратить
Коли те присниться.



Дверей став тепер боятись
У Верховну Раду,
Вони йому нагадують
Про державну зраду.

Хто шепнув дубовим дверям
Хам готує зраду?
І закрийте перед носом
Вхід Іуді в Раду!





Підла зрада відбулася
У Харкові місті.
Повідомили ж про це
Московськії вісті.

Потім в Страсбург полетів,
Захищать державу?
Заперечить геноцид,
Здать Москві цю справу.

Може дійсно не було
Геноциду – мору,
А мільйони повмирали
Від якогось кору?

Геноцид він скасував,
Вкрав в держави «хату».
І мовчав, як будували
Памятничок кату.


В Запоріжжі вшанували
Сталіна катюгу.
Янукович, бач дозволив,
Бо памятник другу.




 














Вітя був у Вашингтоні
Обамі вклонився.
І останнім, що було –
Ураном ділився.



 




















Із Москвою вже ми дружим
Навіщо ж нам зброя?
А що Крим хочуть забрати
Так «сдадим без боя».

Перед тим, як запросити
Мєдвєдєва в гості,
Демократам намітили
Поламати кості.

Бандити ламали в Раді,
Тепер прокурори,
Виясняють у побитих,
Які ще терори,

Намічають демократи
До приїзду Дімки.
Може десь уже підклали
Шашки або й мінки?..

Запросив до себе в гості
Дімона Вітюня.
Обіцяв дощу не буде
До кінця «июня».

Не послухалась погода
Наказів Вітькових,
Не злякалась і пострілів
По хмарах військових.

І за Харкіївськую зраду
Так їх поливала,
Ще й вінком, вже знаменитим,
«Хама» налякала.

Тільки стрічку він поправив,
Вінку поклонився,
Той вінок, як навіжений,
На нього звалився.




Замахав руками Вітя,
Думав знову двері,
Це «показывать не сметь»,
ЗМІ сказали в сквері.

Конференцію провести
Після всього мали
Скатерками, килимами
Скрізь позастеляли.

Діма висунув з під столу лапи «ведмежачі»,
В стелю десь дивився,
Поки цар той межигірський
ЗМІ про щось хвалився.

Похвалився, що вже в школах,
Мова буде «руська»
І державна не потрібна
Краще – гагаузька.

Нам історію писати
Будуть росіяни,
Бо самі мабуть не знаєм,
Чиєї ми мами.

А героєм знову буде
Морозов Павлушка.
Українці, підставляйте
Під локшинку вушка.


Пресі вже забороняють
Правду говорити.
Змусять, як було при Кучмі,
По темниках жити.

Право мітинги проводить
Маєм лиш в кошарах,
А хто вийде за їх межі
Буде спать на нарах.

ЦеУ «Парус», як отримав,
Полетів до Львова,
Ніби там його цікавить
Стадіон-будова.

Окуповувати прибув
Галич Янукович,
Олігархів всіх привіз
Буде й Абрамович.

Україну окупують,
Донецьк
і з москалями,
На це Путін вже отримав
Дозвіл у Обами.

Коли Вітя в Львів прибув,
Пригнали масовку,
Що «визжала», скандувала:
«Любим тебя и Путина Вовку».

А «Свободу» в кут загнали,
Лупили кийками.
Дух і волю не зламають
Донецькії хами.

Ту «Свободу» в кільце взяли
Беркут із Омоном,
А людей ногами били,
Лякали законом.

Про які закони мова
Зараз може бути?
Конституції статті,
Можете забути!

Паханат тепер у нас
«Поняття» – закони.
Пахана ж благословили
Московські ікони.

Ось тому він і співає,
Коли настрій добрий має:
«Адын палка, два струна
Я хазяин всэй страна»!



 















Сотні кличок має Вітя:
Хам і Шрек, Бульдозер.
Продасть неньку – Україну
Єнакієвській лузер.

Не зупиниш, той Бульдозер,
Гаслом із плакату,
Та в УПіВських схронах маєм
Кулемет, гранату…

Хай не думає «гарант»,
Що все так минеться.
За все, що вчинив,
Відповідать придеться.





 

































Попередження були вже –
І яйця, і двері.
І вінок на нього падав
Над Дніпром у сквері.

Гріх великий, коли зрадиш,
Землю Богом дану.
Час прийде відповідати
Царьку-уркагану.

На 100-денний ювілей,
Бандитів у владі,
Господь блискавкою вдарив
По Верховній Зраді.

Вдарив так, що світло згасло,
Навіть табло – «Рада»,
Бо там знову готувалась
Слідуюча зрада.

Захищать народ ти мусиш!
Державу і мову!
А ти все повіддаєш
Москаликам знову.

А своїм бандолігархам
Янукович скаже:
«Непокірні зразу в чергу»,
Де тюрма покаже.


Ще раз хочу всім сказати
Отим демократам,
Що гризлися, як собаки,
А з ким та брат з братом.

І з бандитами чомусь
Грались в демократію
Все просрали, отримали ж
Донецькую братію.
 



 





















А тепер вони всі в шоці
Віддали всю владу
Не змогли вони навести
У державі ладу.

Наостанок ще додам
Тим же демократам,
Коли б вони це читали,
Послав би їх матом.
 



















Та є сила, що зупинить
Навалу з «востока»,
А врятує Україну –
Сила Тягнибока!
 



  




















03.06.2010.





неділя, 14 листопада 2010 р.

Я повернуся мамо

Як крила мав би, полетів би
До тебе матінко моя.
Слова твої я не забуду:
Ой, де ж ти, пташенько, моя?
Ой, як далеко залетів ти
Чомусь від рідного гнізда,
Покинув дім, сім’ю, дитину
І гнеш ти спину на чужину.
Така вже доленька моя...
Минуть роки, я повернуся
До тебе мамо повернуся
Дитинство пригадавши в раз,
А ти заплачеш і обнявшись
Ми довго будемо мовчать,
А потім скажеш – що нікуди
Мене не будеш відпускати.
А нині я від вас далеко
І Бога прошу про одне,
Щоб дав Вам Бог здоров’я й віку,
Щоб Ви дождалися мене.

За всіх я Господа молю

В цю ніч все дощ у шибку тарабанить
І вітер жалібно гуде
Мій сон втіка, й мене з собою манить,
А в Україні мабуть сніг іде.
Бринить сльоза і серденько заниє,
Коли згадаю про сім’ю,
Бо хто ж без мами доню вкриє?
За всіх я Господа молю.
Прошу, щоб сім’ї воз’єднались
І в Україні лад настав
Батьки до дому повертались
І кожен щастя в сім’ях мав.

субота, 13 листопада 2010 р.

Тарасе мій земляче

Я родився у тім краї, де Шевченка ноги
Обходили, оббродили всі стежки й дороги,
Де малим він у Лисянці вчився малювати,
Й де ходив він на край світу сонце зустрічати.

І пив воду я з криниці, з тієї ж, Тарасе,
Що й тобі вона давала спрагу гамувати.
Ой, як вдячний я, Тарасе, за тую краплину,
Що лишив ти в тій криниці – таланту і сили.

І як довго ж та краплина зріла в моїм серці,
Набиралась вона сили, як води озерце.
Тож, Тарасе, мій земляче, благослови, рідний.
Щоб я зміг щось написати і був тебе гідний.

Любіть Україну! (слайдшоу)




Любіть Україну
Краплиночку раю,
Любіть її мову
Чудову благаю.

До вас я звертаюсь,
Нове покоління,
Ви наше майбутнє,
А ваше коріння,

В землі, що полита,
Козацькою кров’ю.
Живе Україна
Героїв любов’ю.

Любіть її гори,
Поля та долини,
Дніпро сивочолий
І гроно калини.

Любіть її мову,
Таку солов’їну,
І пісню любіть,
Бережіть Україну!


Не маємо права
Її забувати,
Для нас Україна –
Це рідная мати!

Тоді – ми народ,
Тоді – ми держава!
То ж будь, патріотом,
Землі рідній слава!

10.11.2010

неділя, 7 листопада 2010 р.

Геноцид «Голодомором»


























Ти запали, земляче, свічку
За тих діток, які в останню нічку,
Просили хлібчика у мами
Час не лікує такі рани.


Голодомору чорні дні, як чорна хмара,
Голодна смерть – це комуністів страшна примара.
Які шукали хліб в стодолах і горшках
Їм байдуже, що дітки ще малі, що в пелюшках.


Наказ з Москви виконували вони
Мільйони знищили й не визнають вини.
І знову плещуть язиками,
Що вся проблема була лише з дощами.


Голодна смерть косила всіх і без розбору
І світ не знає більшого терору.
Терору голодом, народу,
Який хотів лише свободу.





















Та геноцид вже визнали десятки країн світу,
Про геноцид треба писать, трубить в трембіту.
Тоді весь світ про жахи ті узнає
Москва ж лише про дощ та не врожай розповідає.


Ви можете уявити 10 мільйонів безневинних душ?
Які не винесли знущань голодну муку.
Росія ж заявляє – «это чушь»,
Але про каяття ні пари з вуст, ні звуку.


Ті 10 мільйонів для Москви – це крапля в морі,
Вони ж хотіли Україну всю втопить в голоднім морі.
Тоді хай душі тих замучених до них прийдуть
І в пекло всіх їх відведуть.


А ти, земляче, запали маленьку свічку
За тих діток, які в останню нічку,
Просили хлібчика у мами
Час не лікує такі рани.




















Клянемось земляки, що не забудем,
Всіх поіменно пам’ятати будем,
І хай замучить сором-«стыд»
Хто заперечує, що був на Україні геноцид.


"Голодомор. Геноцид ХХ століття" — це один із документальних фільмів, який привернув велику увагу суспільства. Адже в ньому не просто розповідається про страшний геноцид українського народу в ХХ столітті, а й надаються коментарі свідків геноциду та їхніх нащадків. Цей фільм з великим резонансом пройшов по Першому національному. Цей двосерійний фільм створено Національною телекомпанією України.


Голодомор. Україна, ХХстоліття: Технологія геноциду /2005/ І частина

понеділок, 1 листопада 2010 р.

Народ, прокинься! Ошукають!





















Як табуни диких бізонів,
Ці бандити з «регіонів»
Вже нищать мову і свободу,
Забрати хочуть у народу!

Народ, прокинься! Ошукають!
Ціну на газ вже піднімають,
А клявся ж Яник при нагоді,
Що газ дешевий по угоді.




Яку з братами підписали.
А Севастополь? Так віддали…
На 25, чому ж не більше?
Тепер їм добре, народу ж гірше!

























Не любить правду нова влада
Закрийте рот, ось їх порада.
І закривають ТБ-канали,
Купивши суд, регіонали.





24.08.2010