Геноцид «Голодомором»

Ти запали, земляче, свічку
За тих діток, які в останню нічку,
Просили хлібчика у мами
Час не лікує такі рани.


Голодомору чорні дні, як чорна хмара,
Голодна смерть – це комуністів страшна примара.
Які шукали хліб в стодолах і горшках
Їм байдуже, що дітки ще малі, що в пелюшках.


Наказ з Москви виконували вони
Мільйони знищили й не визнають вини.
І знову плещуть язиками,
Що вся проблема була лише з дощами.


Голодна смерть косила всіх і без розбору
І світ не знає більшого терору.
Терору голодом, народу,
Який хотів лише свободу.

Та геноцид вже визнали десятки країн світу,
Про геноцид треба писать, трубить в трембіту.
Тоді весь світ про жахи ті узнає
Москва ж лише про дощ та не врожай розповідає.


Ви можете уявити 10 мільйонів безневинних душ?
Які не винесли знущань голодну муку.
Росія ж заявляє – «это чушь»,
Але про каяття ні пари з вуст, ні звуку.


Ті 10 мільйонів для Москви – це крапля в морі,
Вони ж хотіли Україну всю втопить в голоднім морі.
Тоді хай душі тих замучених до них прийдуть
І в пекло всіх їх відведуть.


А ти, земляче, запали маленьку свічку
За тих діток, які в останню нічку,
Просили хлібчика у мами
Час не лікує такі рани.

Клянемось земляки, що не забудем,
Всіх поіменно пам’ятати будем,
І хай замучить сором-«стыд»
Хто заперечує, що був на Україні геноцид.

"Голодомор. Геноцид ХХ століття" — це один із документальних фільмів, який привернув велику увагу суспільства. Адже в ньому не просто розповідається про страшний геноцид українського народу в ХХ столітті, а й надаються коментарі свідків геноциду та їхніх нащадків. Цей фільм з великим резонансом пройшов по Першому національному. Цей двосерійний фільм створено Національною телекомпанією України.

Голодомор. Україна, ХХстоліття: Технологія геноциду /2005/ І частина