субота, 28 квітня 2012 р.

ЖАХИ БУЦЕГАРНІ




















У  бандитській  цій  державі
Є  хорти  і  є  лягаві.
Скаженіють  пси  повсюди:
-Ось,  у  Львові  збиті  люди,
А  в  Качанівській  вязниці
Зіпсували  на  «Тигриці»




Хутро, шкіру, ще  й  синці
Скрізь  лишили  «молодці».
Ці  «СКОТИ»  із  буцегарні,
Їм  не  місце  і  на  псарні! 
Щоби  Хаму  догодити
Навіть  маму  ладні  вбити!
БАНДА,   ВБИВЦІ  і  «КАЗЛИ»
Україну  довели
Десь  до  рівня  Гондурасу,
Щиро  дякуєм  Донбасу!!!

субота, 7 квітня 2012 р.

СВАВІЛЛЯ МАЖОРІВ

Мажори ґвалтують,
Звірячо вбивають,
А куплені слідчі,
Убивць відпускають.

Мажори ґвалтують
Не тільки на півдні,
Ось в Умані двох
Зґвалтували опівдні.

Мажори – синки
Їх батьки в Регіонах
Бояться яких
І мєнти у погонах.

Це нелюди з влади,
Рвачі – депутати.
Мажори це – клони
Не вродить їх мати.

Дістало народ
Мажорів свавілля,
Щоб банду приборкать
Потрібне  зусилля.


Піднявсь Миколаїв
Народ - то є сила
І влада під тиском
Убивць посадила.

Ця влада бандитська
Уже розуміє
Народ і хребет
Їм зламати зуміє.

Їм не сховатись
Від гніву людського
І за парканом
У Хама тупого.

середа, 4 квітня 2012 р.

БЕЗКОШТОВНА МЕДИЦИНА?

«Безкоштовна  у нас  медицина»

















Ти  для  них, як та дійна  корова,
А  чи  буде  людина  здорова?
Вам відверто без сорому скажуть
Кому  й  скільки  тут хворії  «мажуть»
Що хірурги беруть тисячі,
Все  на  джипи  складають  рвачі,
Що  медсестрам  не  менше  десятки,
Хіба  мова  іде  тут  про  «взятки»?
Бо  держава  не хоче їм  дати
Навіть  бинт, щоб  пісюн  замотати!

Вибори в Обухові

Просрали в Обухові
Вибори мера.



Бандити замкнули
У мерії двері,
А «КОД» від замка
Демократи згубили.
Від урн на руках
Їх бандити носили.


«Ударом» здолати
Цю банду,
Що Київ планує забрати!

Яник в Огарьово

Закотилось Межигірське
«Сонце ясне» у Москву.
Привітав «царя із троном»,
Обіцяв «язик» законом,
Одним помахом руки,
Узаконить на віки!!
В Огарьово на тій дачі
Яник в шоці, ледь не плаче.
Дві години він благав,
Щоби цар добрішим став.
Зняв табу на ціну з газу
І по-царському наказу
Відмінив війну із сиром,
Ціни з газом, рішив миром.
«Цар» поглянув знизу вгору:
«Нет, плати по-договору!»
Хам прогнувся, в позу став
І «Царю» пообіцяв:
«Губернаторів я матом,
У Сибір пошлю етапом!!
Щоб навчились в москалів
Не вставати із колін!!!»
Цар лише насупив брови:
«Повернемось до розмови,
Як в Союз Євроазійський,
Приповзе Хам-Межигірський!
Тоді й будемо гадати,
Як із газом поступати!!!
(Облизався тупий Хам
Лиш почухав свій «казан»)
Ми надію тверду маєм,
Що тебе ми доконаєм,
Й віддаси нам Україну».

Тобі ж зробить домовину,
Той народ, що прагне волі,
Банду геть! «Терпіть доволі!»
Й понесе тебе Дніпро
Як непотріб, як  лайно
В Чорне море де акули
Розімнуть  на  тобі скули!!!

субота, 21 січня 2012 р.

ГЕРОЯМ КРУТІВ

У тім далекім вісімнадцятому році
На першому до Волі кроці
На   УНР Державу молоду
Росія кинула червоную Орду!
Ті окупанти сунули із півночі і сходу,
Як допомога «братнього» народу
Під гаслами: «земля – селянам!»
Свободу в’язням уркаганам!
Робітникам заводи, ЩІ!
ХОХЛИ принишкли, і в кущі!
В таких і хата чомусь скраю!
Бог не бере таких до раю!
І лиш студенти-патріоти,
Які в спромозі кинутись на ДОТИ
На зустріч вийшли тій Орді
В свої ще роки молоді.
Під Крутами в нерівному бою
Там захищали землю, честь свою!
Було їх 300, як спартанців.
Їм би дівчат любить,
Ходить на танці,
А їх відважні, юнії  СЕРЦЯ
За Україну бились до кінця!



Це наші Спартанці!
Це наші Герої!
Москва запевняла – Петлюри  «ізгої»
Недолюбили, недожили
І найдорожче - Життя віддали.
Щоби нащадки сказати змогли:
- Я, УКРАЇНЕЦЬ!
Я, маю ДЕРЖАВУ!
Яку не віддам москалям на розправу!


А  ЩО  ЗМІНИЛОСЬ   ЗА   РОКИ ?

У  тих  буремних  вісімнадцятих  роках
Росія  в  Україну  на  штиках
Червоную  принесла нам чуму.
Де ж була влада і чому
Лише  студенти  й школярі
Під  Крути вийшли в тій порі?
А  що змінилось  за   роки?
Скажіть будь ласка, земляки,
Що, серед нас нема  хохла,
Який  тризуб  замінить  на  орла?
Питаю  щиро  я  у  вас
Колона   5-та  не  Донбас?
Чи  вийдуть  нинішні  рекрути
На  зустріч  москалям  під  Крути?
Бо  вже  не  хатки - віли  скраю!
Бандитській  владі  не  потрібно  раю!
Так  що  ж  змінилось  за  роки?
Росія  знову  травить  нам  байки
Про  «руський  мір», єдину віру,
В  овечу  шкуру  не  сховатись  звіру!
Їх  наміри  давно  відомі --
Пока  ті  демократи  в комі
Вернути  Українців  в  малороси!
Традиції забрати, мову
                               
А  Україні — ярмо  знову!                          
Це  неповага  до  народу,                     
Який  омріяну  свободу
Роками  й кров"ю  здобував.
Лиш  «старший  брат»  на  те начхав.
Ось, на   трубу  вже  зазіхає,
І  Крим  відтяти  намір  має,
Донбас  і  Харків  теж  у  плані
Це  все  вони – «брати  кохані».
Земляче, побратиме, друже,
Прокинсь  скоріш, невже  байдужа
Майбутня  доля  України?
Хай  прийдуть  в  душі  наші  зміни.
Є  в  Україні  патріоти,
Які  сповідують  чесноти,
Як  той  біблійський  Мойсей
Спасуть  народ  свій  геть  усей!
Вони  беруться  вже  за  справу,
Щоб  захистить  нашу  Державу
Від  тих  підступних  ворогів,
Які  вдають  з себе  братів
І  пропонують  дружбу  щиру,
Тримаючи  війни  сокиру.
І  слава  Господу  Ісусу
Не  всі  продали  свою  душу.
Ще  є  на  світі  українці.
Їх  імена  вже  на  сторінці
Історії  карбує  час.
А  чи  згадає  хто  про  нас?
Звичайно  ж  ні!
Коли  байдужі  у  лайні
Історію  забувши, мову!
У  рабство  віддамося  знову!

субота, 24 грудня 2011 р.

Я БУДУ ГОСПОДА БЛАГАТИ

На цій землі нічого вічного немає,
Роки летять, життя спливає.
І кажуть, що й землі кінець крадеться,
А може змилується Бог і все минеться?!

Звертаюсь часто я до Бога.
Чи вірно вибрана дорога?
Чому так склалась моя доля?
Сам завинив, чи Божа воля?

Чи справедливий з  донечкою був?
Чи все віддав, чи не забув…
Добром  наповнити їй душу?
Про майбуття її подбати мушу.

Чи Бог пробачить ті гріхи?
Яких не мало накопилось за роки.
Чи кривду вибачить матуся?
За це я Господу молюся.

Коли образив, прошу слізно -
«Пробач матусю, ще не пізно
Пробачте, мамо, за все зразу
Може де скривдив, пробач образу.»

Пробач за все свого, ти, сина
Ти найдорожча, ти єдина!
Ти мою душу розумієш
Своїм сердечком її грієш.

Я буду Господа благати,
Щоб дочекалась мене мати.
Здоров"я Боже, ти їй дай
Бо ще не час відвідувати рай.

Хай поживе ще моя мама
І хай загоїться та рана,
Від чого серденько болить,
Я буду Господа молить.

23/12/2011 рік