На першому до Волі кроці
На УНР Державу молоду
Росія кинула червоную Орду!
Ті окупанти сунули із півночі і сходу,
Як допомога «братнього» народу
Під гаслами: «земля – селянам!»
Свободу в’язням уркаганам!
Робітникам заводи, ЩІ!
ХОХЛИ принишкли, і в кущі!
В таких і хата чомусь скраю!
Бог не бере таких до раю!
І лиш студенти-патріоти,
Які в спромозі кинутись на ДОТИ
На зустріч вийшли тій Орді
В свої ще роки молоді.
Під Крутами в нерівному бою
Там захищали землю, честь свою!
Було їх 300, як спартанців.
Їм би дівчат любить,
Ходить на танці,
А їх відважні, юнії СЕРЦЯ
За Україну бились до кінця!
Це наші Спартанці!
Це наші Герої!
Москва запевняла – Петлюри «ізгої»
Недолюбили, недожили
І найдорожче - Життя віддали.
Щоби нащадки сказати змогли:
- Я, УКРАЇНЕЦЬ!
Я, маю ДЕРЖАВУ!
Яку не віддам москалям на розправу!
А ЩО ЗМІНИЛОСЬ ЗА РОКИ ?
У тих буремних вісімнадцятих роках
Росія в Україну на штиках
Червоную принесла нам чуму.
Де ж була влада і чому
Лише студенти й школярі
Під Крути вийшли в тій порі?
А що змінилось за роки?
Скажіть будь ласка, земляки,
Що, серед нас нема хохла,
Який тризуб замінить на орла?
Питаю щиро я у вас
Колона 5-та не Донбас?
Чи вийдуть нинішні рекрути
На зустріч москалям під Крути?
Бо вже не хатки - віли скраю!
Бандитській владі не потрібно раю!
Так що ж змінилось за роки?
Росія знову травить нам байки
Про «руський мір», єдину віру,
В овечу шкуру не сховатись звіру!
Їх наміри давно відомі --
Пока ті демократи в комі
Вернути Українців в малороси!
Традиції забрати, мову
А Україні — ярмо знову!
Це неповага до народу,
Який омріяну свободу
Роками й кров"ю здобував.
Лиш «старший брат» на те начхав.
Ось, на трубу вже зазіхає,
І Крим відтяти намір має,
Донбас і Харків теж у плані
Це все вони – «брати кохані».
Земляче, побратиме, друже,
Прокинсь скоріш, невже байдужа
Майбутня доля України?
Хай прийдуть в душі наші зміни.
Є в Україні патріоти,
Які сповідують чесноти,
Як той біблійський Мойсей
Спасуть народ свій геть усей!
Вони беруться вже за справу,
Щоб захистить нашу Державу
Від тих підступних ворогів,
Які вдають з себе братів
І пропонують дружбу щиру,
Тримаючи війни сокиру.
І слава Господу Ісусу
Не всі продали свою душу.
Ще є на світі українці.
Їх імена вже на сторінці
Історії карбує час.
А чи згадає хто про нас?
Звичайно ж ні!
Коли байдужі у лайні
Історію забувши, мову!
У рабство віддамося знову!
Немає коментарів:
Дописати коментар