середа, 4 квітня 2012 р.

БЕЗКОШТОВНА МЕДИЦИНА?

«Безкоштовна у нас медицина»

Все оплачує хвора людина

Ти для них, як та дійна корова,

А чи буде людина здорова?

Вам відверто без сорому скажуть

Кому й скільки тут хворії «мажуть»

Що хірурги беруть тисячі,

Все на джипи складають рвачі,

Що медсестрам не менше десятки,

Хіба мова іде тут про «взятки»?

Бо держава не хоче їм дати

Навіть бинт, щоб пісюн замотати!

Вибори в Обухові

Просрали в Обухові

Вибори мера.

Бандити замкнули

У мерії двері,

А «КОД» від замка

Демократи згубили.

Від урн на руках

Їх бандити носили.

Кличко не схотів

«Ударом» здолати

Цю банду,

Що Київ планує забрати!

Яник в Огарьово

Закотилось Межигірське

«Сонце ясне» у Москву.

Привітав «царя із троном»,

Обіцяв «язик» законом,

Одним помахом руки,

Узаконить на віки!!

В Огарьово на тій дачі

Яник в шоці, ледь не плаче.

Дві години він благав,

Щоби цар добрішим став.

Зняв табу на ціну з газу

І по-царському наказу

Відмінив війну із сиром,

Ціни з газом, рішив миром.

«Цар» поглянув знизу вгору:

«Нет, плати по-договору!»

Хам прогнувся, в позу став

І «Царю» пообіцяв:

«Губернаторів я матом,

У Сибір пошлю етапом!!

Щоб навчились в москалів

Не вставати із колін!!!»

Цар лише насупив брови:

«Повернемось до розмови,

Як в Союз Євроазійський,

Приповзе Хам-Межигірський!

Тоді й будемо гадати,

Як із газом поступати!!!

(Облизався тупий Хам

Лиш почухав свій «казан»)

Ми надію тверду маєм,

Що тебе ми доконаєм,

Й віддаси нам Україну».

Тобі ж зробить домовину,

Той народ, що прагне волі,

Банду геть! «Терпіть доволі!»

Й понесе тебе Дніпро

Як непотріб, як лайно

В Чорне море де акули

Розімнуть на тобі скули!!!

субота, 21 січня 2012 р.

У тім далекім вісімнадцятому році
На першому до Волі кроці
На УНР Державу молоду
Росія кинула червоную Орду!
Ті окупанти сунули із півночі і сходу,
Як допомога «братнього» народу
Під гаслами: «земля – селянам!»
Свободу в’язням уркаганам!
Робітникам заводи, ЩІ!
ХОХЛИ принишкли, і в кущі!
В таких і хата чомусь скраю!
Бог не бере таких до раю!
І лиш студенти-патріоти,
Які в спромозі кинутись на ДОТИ
На зустріч вийшли тій Орді
В свої ще роки молоді.
Під Крутами в нерівному бою
Там захищали землю, честь свою!
Було їх 300, як спартанців.
Їм би дівчат любить,
Ходить на танці,
А їх відважні, юнії СЕРЦЯ
За Україну бились до кінця!

Це наші Спартанці!
Це наші Герої!
Москва запевняла – Петлюри «ізгої»
Недолюбили, недожили
І найдорожче - Життя віддали.
Щоби нащадки сказати змогли:
- Я, УКРАЇНЕЦЬ!
Я, маю ДЕРЖАВУ!
Яку не віддам москалям на розправу!

А ЩО ЗМІНИЛОСЬ ЗА РОКИ ?

У тих буремних вісімнадцятих роках

Росія в Україну на штиках